«…если извлечёшь драгоценное из
ничтожного, то будешь, как Мои
уста» (Иер. 15, 19).
Извлечь из ничтожного ценное,
Как с руды драгоценный металл,
Изжить проходящее, бренное,
Войти из земного в нетленное, -
Вот таков для меня идеал!
Желанью такому последуя,
Средь обильного зла, суеты,
Теченья различны исследуя,
Хотел одержать бы победу я
В достиженье желанной мечты.
Старатель успехом венчается
В своей жизни земной лишь тогда,
Когда постоянно старается,
В песке каждый день ковыряется,
Прилагая немало труда.
И истина так добывается:
Всевозможных учений руда
В уме на куски разбивается,
Быть может, не раз расплавляется,
Очищаясь лишь только тогда.
И славятся месторождения,
Где обильней, богаче руда.
Так к истине ближе учение,
Несущее людям спасение,
Содержащее больше добра.
Извлечь из ничтожного ценное,
Из учений добыть серебро,
Изжить проходящее, бренное,
Войти из земного в нетленное –
Это значит избрать лишь добро!
* * *
Владимир Кодебский,
Луцк, Украина
Чтобы никого не смущала ёлочка, я заменил фотографию.
Прочитано 4760 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
