Сегодня у нас день веселья,
Ведь нашей церкви День Рождения.
Пред Господом поем, танцуем,
В молитве воздаем хвалу Ему.
Семь лет она росла и крепла,
Ей не страшны порывы ветра.
Построена она на камне,
В наших сердцах бушует пламя.
Мы к каждому с открытым сердцем,
К нам приходили иноверцы.
Сердца одних были открыты,
Они пред Богом не забыты.
Теперь с хвалою и молитвой
На небеса им путь открытый.
Другие, перекати-поле,
Огонь прошел и нет их более.
Но руки наши не в крови,
О Боге говорили мы.
А верных Бог благославляет,
Мы для молитвы строим здание.
И слава Господу несется,
С Иисусом многого добьемся.
Ведь мы в одной семье едины
И лишь тогда непобедимы,
Когда мы любим сестру, брата,
Пусть кто-то, в чем-то виноватый.
Но мы прощаем вновь и вновь,
Иисуса покрывает кровь.
И стар и млад, еще есть время,
Пред Господом склони колени.
Иисуса каждый пусть узнает,
Его любовь благословляет.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
